Кожній людині хоча б один раз у житті необхідно було дати відповідь на запитання: «Ким ви хотіли бути в дитинстві?». І дійсно, у дитини ще в дитинстві з’являються нахили до певної професійної діяльності. Якщо я сама зараз задам собі це запитання, то з впевненістю скажу, що професія вчителя мені подобалася. Я не могла визначитися з предметом, але все рівно мріяла стати вчителем.
Адже, педагог, вчитель, вихователь – довірена особа суспільства, якій воно ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію, своє майбутнє. Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути людиною.
В тому, що я стала вчителем математики, велику роль зіграли вчителі математики (їх було багато, бо майже кожний рік змінювалися). В деякий момент мені довелося надолужувати знання з предмета і тоді я побачила та зрозуміла красу математики, і вже тоді я знала, що мрію стати лише вчителем математики.
Творча діяльність людини в будь-якій із галузей життя неможлива без наявності міцних знань основ наук, узагальнених умінь та навичок, певних позитивних якостей розуму і характеру, почуттів і переконань. Перед кожним новим поколінням життя ставить усе складніші завдання, для розв’язання яких потрібний усе вищий рівень освіченості особи.
Маючи певний педагогічний досвід та спостерігаючи за подальшою долею випускників загальноосвітніх закладів різних типів я все більше переконуюсь в тому, що сьогодні суспільству потрібна людина не просто з високим рівнем знань, а інтелектуально розвинена, активна, цілеспрямована й самостійна.
Математика – барометр цивілізації. Уже не треба сперечатися про роль математики в житті суспільства. Саме вона формує такі необхідні для життя компетенції, як аналіз, узагальнення, систематизація, вміння виділяти головне та знаходити правильне розв’язання будь-якої проблеми.
Для мене математика не суха наука, а струнка, логічна система. Я прагну залучити дітей до математики як до частини людської культури. З часом до моїх школярів приходить розуміння того, що серйозне заняття цією наукою виховує характер, виробляє терпіння і увагу, формує волю, робить людей більш врівноваженими і зосередженими.
Любов до дітей, до професії не зникає, а кожного дня стає ще мудрішою і глибшою. Найти своє покликання, ствердитися в ньому – це щастя педагога.
Комментариев нет:
Отправить комментарий